Полная замена зубов на импланты: преимущества и польза

Епідеміологічні аспекти артеріальної гіпертензії серед сільського населення Черкаської області.

За даними офіційної статистики, сільські мешканці становлять лише третину населення України. Однак рівень смертності серед них, як від усіх причин, так і від серцево-судинних захворювань, значно перевищує відповідні показники серед міського населення, причому ця ситуація зберігається принаймні протягом останніх 20 років.

У наш час 65,5 % селян помирають від хвороб системи кровообігу (ХСК), а саме від ішемічної хвороби серця та церебросудинних захворювань, які на 86,4 % визначають рівень смертності від серцево-судинних хвороб.

Відомо, що артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з провідних факторів ризику розвитку ХСК та виникнення їх ускладнень [2–4]. Тому встановлення реального рівня поширеності цієї патології є об'єктивною підставою для розробки науково обґрунтованої системи профілактики, широке впровадження якої сприятиме зниженню захворюваності і смертності селян, збільшенню тривалості їх життя.

З метою оцінки епідеміологічної ситуації щодо АГ серед сільського населення в межах виконання "Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні", затвердженої Указом Президента № 117/99 від 4.02.1999 р., співробітниками ННЦ "Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска" спільно з працівниками Черкаського обласного кардіологічного диспансеру проведено стандартизоване епідеміологічне обстеження 776 сільських мешканців Черкаської області віком від 18 до 64 років.

Матеріал і методи

Програма обстеження включала: опитування за стандартною кардіологічною анкетою ВООЗ, заповнення анкет, що містять анамнестичні і соціально-демографічні дані; реєстрацію електрокардіограми у спокої в 12 стандартних відведеннях з подальшим її кодуванням за Міннесотським кодом; дворазове вимірювання артеріального тиску (АТ); антропометрію; забір венозної крові для визначення вмісту ліпідів; збір інформації про куріння і вживання алкоголю.

Групу осіб з АГ, згідно з критеріями ВООЗ, становили обстежені з рівнем систолічного АТ 140 мм рт. ст. і вище і/або діастолічного АТ 90 мм рт. ст. і вище, і/або з нормальним рівнем АТ при антигіпертензивному лікуванні протягом останніх 2 тиж. При аналізі враховували АГ 1-го ступеня (140/90ЈАТЈ159/99 мм рт. ст.), 2-го ступеня (160/100ЈАТЈ179/109 мм рт. ст.) і 3-го ступеня (АТі180/110 мм рт. ст.) [2].

Надлишкову масу тіла (НМТ) та ожиріння оцінювали за допомогою індексу маси тіла (ІМТ), що визначається як відношення маси тіла в кілограмах до квадрату зросту в метрах. У групу з НМТ віднесли осіб зі значенням ІМТ у межах 25,0–29,9 кг/м2, а в групу з ожирінням – осіб з ІМТ 30,0 кг/м2 і вище.

Курцями вважали обстежених, які щоденно викурюють хоча б одну сигарету.

При оцінці вмісту ліпідів враховували різні їх рівні і виділяли для загального холестерину нормальний (менше 5,2 ммоль/л), межовий (від 5,2 до 6,1 ммоль/л) і високий (6,2 ммоль/л і більше) рівні. Для тригліцеридів нормальним рівнем вважали величину менше 1,7 ммоль/л, межовим – від 1,7 до 2,2 ммоль/л, а високим – 2,3 ммоль/л і більше. Для холестерину ліпопротеїдів високої густини нормальним вважали показник понад 1,0 ммоль/л.

Статистичну обробку отриманих даних здійснювали на персональному комп’ютері ІВМ РС стандартної конфігурації за допомогою наданого ВООЗ пакету прикладних програм з аналізу епідеміологічних даних "Epi-Info" та медичної інформаційно-статистичної системи "Епідеміологія".

Результати та їх обговорення

Результати епідеміологічного обстеження чоловіків і жінок свідчать про досить високу поширеність АГ у популяції, стандартизований показник якої становить 33,9 % (36,0 % серед чоловіків і 33,5 % серед жінок).

Поширеність АГ зростає з віком з 5,6 % в 18–24 роки до 73,5 % в 55–64 роки серед чоловіків і відповідно з 5,8 до 81,1 % серед жінок, причому найбільш істотне її зростання реєструють у чоловіків віком 25–34 роки, а у жінок – у 35–44 роки, у зв'язку з чим саме ці вікові групи потребують найбільшої уваги.

У структурі АГ за рівнем АТ домінує АГ 1-го ступеня, питома вага якої становить 39,7 % серед чоловіків і 51,5 % серед жінок. АГ 2-го ступеня визначається у 41,3 % чоловіків і майже у третини жінок, а АГ 3-го ступеня – у кожного п'ятого чоловіка і кожної шостої жінки з підвищеним АТ. З віком кількість осіб з АГ 1-го ступеня поступово зменшується, а чисельність хворих з АГ 2-го та 3-го ступенів зростає.

Відомо, що найвищий ризик ускладнень реєструється в осіб з АГ 3-го ступеня, але таких людей значно менше, ніж хворих з АГ 1-го ступеня. Тому велику кількість ускладнень, пов'язаних з АГ, відзначають у групі осіб з помірно підвищеним АТ [5]. Щоб домогтися істотного їх зниження, необхідно лікувати осіб з АГ 1-го ступеня і одночасно вживати активних заходів щодо запобігання розвитку ускладнень у хворих з дуже високим рівнем АТ.

Аналіз розподілу АГ за формами свідчить, що незалежно від статі найбільш поширеною є змішана форма (77,8 % серед чоловіків і 62,1 % серед жінок), причому частота її зростає з віком.

Питома вага ізольованої діастолічної форми АГ з віком зменшується серед чоловіків зі 100,0 % в 18–24 роки до 9,1 % в 45–54 роки та серед жінок з 50,0 % в 25–34 роки до 4,2 % в 45–54 роки, а частка змішаної та ізольованої систолічної форм неухильно зростає.

Привертає увагу досить висока поширеність серед сільського населення ізольованої систолічної АГ: у кожної третьої жінки і кожного шостого чоловіка з АГ виявляють підвищення систолічного АТ при нормальних значеннях діастолічного АТ. Цей факт потребує певної уваги, оскільки, як відомо, особи з ізольованою систолічною АГ мають високий рівень індивідуального ризику смерті від ХСК [1].

Ризик розвитку серцево-судинних захворювань істотно зростає при наявності кількох чинників ризику, причому не аддитивно, а мультиплікативно. При однаковому рівні АТ ризик розвитку ХСК буде визначатися наявністю інших факторів ризику або їх комбінацією.

Результати проведеного дослідження свідчать про високу поширеність основних чинників ризику серед осіб з підвищеним АТ. Серед хворих на АГ 47,1 % чоловіків і 28,0 % жінок мають НМТ і відповідно 35,3 та 61,3 % осіб мають ожиріння.

Таким чином, проблеми, пов'язані з НМТ, мають понад 80 % чоловіків і майже 90,0 % жінок з підвищеним АТ.

Треба зазначити, що НМТ як фактор ризику реєструється практично однаково часто в обстежених чоловіків з підвищеним і нормальним АТ, у той час як серед жінок – у кожної четвертої з підвищеним і майже кожної другої – з нормальним АТ. Ожиріння відзначають серед хворих на АГ чоловіків в 2,5 разу, а серед жінок – в 2,2 разу частіше, ніж у осіб з нормальним рівнем АТ.

Про наявність прямого зв'язку між масою тіла та АТ свідчить і аналіз поширеності АГ залежно від ІМТ.

У чоловіків з НМТ АГ виявляють втричі, а в осіб з ожирінням – у 5 разів частіше, ніж в обстежених з нормальною масою тіла. В жіночій популяції – відповідно в 2,6 та 4,1 разу. Аналогічно змінюються і середні значення АТ.

У 73,2 % чоловіків і 69,6 % жінок з АГ виявляється гіперхолестеринемія; частота виявлення гіпертригліцеридемії становить відповідно 34,8 і 38,6 %.

Аналіз показує, що частота виявлення АГ серед сільських мешканців з вираженою гіперхолестеринемією в 2,4 разу вища, ніж серед осіб, рівень холестерину яких менше 6,2 ммоль/л.

Характерні і середні значення АТ у групах осіб з нормальним і підвищеним вмістом холестерину.

Майже половина (42,6 %) чоловіків з АГ курять; серед осіб з нормальними значеннями АТ поширеність цієї шкідливої звички більша – 63,3 %. Серед жінок з АГ курять 4,0 %.

Вживають алкогольні напої 83,8 % чоловіків і 77,3 % жінок з підвищеним АТ. У групі порівняння ці показники становлять відповідно 77,6 та 80,0 %.

Цукровий діабет в 4,7 разу частіше реєструється серед жінок з АГ порівняно з особами з нормальним АТ. У популяції чоловіків істотних розбіжностей у групах, що аналізуються, не виявлено.

Одним із компонентів, що характеризують епідеміологічну ситуацію щодо АГ, є стан її контролю в популяції, який складається із трьох складових: інформованість населення про наявність захворювання, охоплення медикаментозним лікуванням та його ефективність.

Проведене дослідження показало, що в сільській популяції Черкаської області знають про наявність АГ 75,8 % осіб з підвищеним АТ. Приймають будь-які антигіпертензивні препарати тільки 41,1 % хворих, а ефективність лікування становить лише 8,7 %.

З віком обізнаність хворих про наявність АГ зростає серед жінок і майже не змінюється серед чоловіків. Кількість осіб, що лікуються, збільшується лише серед жінок віком 55–64 роки, а серед хворих на АГ чоловіків залишається незмінною. Найвища ефективність лікування незалежно від статі реєструється у віковій групі 35–44 роки; цей показник в 55–64 роки у чоловіків в 5,8 разу, а серед жінок в 2,9 разу менше, ніж у осіб віком 35–44 роки.

Відомо, що жінки більше уваги приділяють своєму здоров'ю, більш сумлінно ставляться до рекомендацій лікаря, ретельніше виконують його призначення. Тому серед них, порівняно з чоловіками, більше осіб, які знають про підвищення АТ, більший відсоток охоплених медикаментозним лікуванням і дещо вищий показник його ефективності.

Ефективність лікування залежить від багатьох факторів, найважливішими серед яких є правильність зроблених лікарем призначень і ретельність їх виконання хворими. Проведене дослідження показало, що на рівні первинних структур охорони здоров'я майже повністю ігноруються випадки АГ 1-го ступеня, в лікуванні явно недооцінюється важливість застосування немедикаментозних методів корекції підвищеного АТ, акцент робиться на призначенні лікарських засобів.

Відповідно до сучасних уявлень у лікуванні АГ перевагу слід віддавати медикаментозним препаратам першої лінії, до яких відносять діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи кальцію тривалої дії та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Алкалоїди раувольфії, центральні a2-агоністи, вазодилататори, становлячи групу препаратів другої лінії, не розглядаються як препарати вибору, оскільки часто не відповідають вимогам тривалої терапії і можуть призначатися лише в окремих випадках.

Проведені дослідження свідчать, що стереотипи медикаментозної терапії АГ не відповідають сучасним концепціям: 15,5 % селян з підвищеним АТ як монотерапію використовують препарати другої лінії.

Серед комбінованих препаратів безперечним лідером є каптопрес; друге і третє місця відповідно посідають тенорик і адельфан.

Таким чином, проведене дослідження показало, що в сільській популяції значно поширена АГ та її основні чинники ризику, не на належному рівні контроль АГ. Цілком закономірно, що при незадовільному стані справ з немедикаментозною корекцією підвищеного АТ і певних недоліках у медикаментозній терапії ефективність лікування АГ є надзвичайно низькою.

Несприятлива епідеміологічна ситуація щодо АГ свідчить про необхідність організації і проведення максимально широкої інформаційної кампанії з питань АГ серед сільського населення. Активну участь у ній повинні взяти засоби масової інформації разом з медичними працівниками первинних структур охорони здоров'я. Вирішення поточних проблем сприятиме поліпшенню профілактики і лікування АГ та серцево-судинних захворювань у цілому.

Висновки

Стандартизований за віком показник поширеності артеріальної гіпертензії в сільській популяції Черкаської області становить 33,9 %. У структурі домінує артеріальна гіпертензія 1-го ступеня, а найбільш поширеною є її змішана форма.

Серед хворих на артеріальну гіпертензію поширені такі фактори ризику: проблеми з надмірною масою тіла мають понад 80 % чоловіків і майже 90,0 % жінок; у 73,2 % чоловіків і 69,6 % жінок з артеріальною гіпертензією виявляють гіперхолестеринемію; частота виявлення гіпертригліцеридемії становить 34,8 % у чоловіків і 38,6 % у жінок; майже половина чоловіків (42,6 %) курять, 83,8 % чоловіків і 77,3 % жінок з підвищеним артеріальним тиском вживають алкогольні напої.

Серед сільських мешканців знають про наявність артеріальної гіпертензії 75,8 % осіб з підвищеним артеріальним тиском. Приймають будь-які антигіпертензивні препарати тільки 41,1 % хворих, а ефективність лікування становить лише 8,7 %. Кожний четвертий хворий, що лікується, намагається нормалізувати підвищений артеріальний тиск препаратами другої лінії.

Література

1.Грабаускас В.Й. Популяционные подходы в профилактике сердечно-сосудистой и другой неинфекционной патологии: Автореф. дис. … мед. наук. – Каунас, 1990. – 84 с.

2.Оганов Р.Г., Шальнова С.А., Деев А.Д. и др. Артериальная гипертония и ее вклад в смертность от сердечно-сосудистых заболеваний // Профилактика заболеваний и укрепление здоровья. – 2001. – № 4. – С. 11-15.

3.Anderson W.T. Re-examination of some of the Framingham blood pressure data // Lancet. – 1994. – № 2. – P. 1139-1145.

4.Hypertension control. Report of a WHO Expert committee. – Geneva, 1996. – P. 1-83.

5.Stamler J., Stamler R., Neaton J. Blood pressure, systolic and diastolic and cardiovascular risk: US population data // Arch. Int. Med. – 1993. – Vol. 153. – P. 598-615.

І.М. Горбась, В.І. Казмірук.

  • Національний науковий центр "Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска" АМН України, м. Київ;
  • Черкаський обласний кардіологічний диспансер МОЗ України.



undefined

Наиболее просматриваемые статьи: